одним із 12 апостолів Ісуса Христа. Він проповідував
християнство серед
слов’ян. Кажуть, що Андрій передбачав, що з волі божої
на Дніпровських
горах буде збудоване місто.
Серед
осінньо-зимових свят найбільшою поетичністю і
неповторністю виділяється свято Андрія. Воно вважається
парубоцьким
святом, поза-як дівчата відзначають свою покровительку
Катерину. Це є
продовженням молодіжних вечорниць, де хлопці і дівчата
обирали своїх
суджених. До прийняття християнства свято називали
Калиною. Пізніше
християнство замінило назву на ім’я святого апостола
Андрія
Первозванного, який проповідував Боже вчення в
Царгороді. Один з
літописів розповідає, що апостол прийшов до Корсуня,
потім спустився до
Дніпрового гирла й поплив угору. Вдосвіта його човен
начебто прибило до
підніжжя гір. Андрій Первозванний вийшов на берег і
мовив до своїх
учнів:
Чи бачите і
гори? На них засяє ласка Божа, і буде великий город, і Бог
збудує багато церков!
Після цього Андрій вийшов на Київські гори,
поблагословив їх і поставив
великий хрест. Таким чином, апостол приніс
християнську віру в Київ.
Узимку, коли завершувалися роботи у полі: частішали
парубочо-дівочі гуляння. У різних місцевостях їх
відзначали по-різному,
а ще з цим святом пов’язана значна кількість
різноманітних звичаїв
обрядів і повір’їв,
також проповідування майбутньої долі, ворожіння,
ритуальне кусання калини. Від нього віє чарівною
язичницькою стихією.
Ось і ми зазирнули у звичайну селянську хату і довідались, як
святкували Андрія у давнину. Дівчата
із задоволенням ворожили та дізнавалися
яким і звідки буде суджений.
Немає коментарів:
Дописати коментар