Відзначення 72-ої річниці утворення УПА

   15 жовтня біля могил  вояків УПА в лісовому урочищі «Обрізки», що біля села Запілля Датинської сільської ради відбувся урочистий мітинг з нагоди відзначення 72-ої річниці утворення УПА, що зародилась на поліських теренах Волині восени 1942 року. А у квітні 1948 року постановою української головної визвольної Ради день 14 жовтня оголошено святковим днем УПА.

Детальна інформація за посиланням

Наша слава козацькая не вмре не загине

Козаки – найдивовижніша нація у світі. 

 Вольтер

Свято Покрови було найбільшим та найвизначнішим святом для наших предків - козаків.

14 жовтня православні християни святкують день Покрови Пресвятої Богородиці. І водночас у цей день відзначається День українського козацтва. Цей день – данина всім козакам, які зробили величезний внесок у формування української народності та досягнення Україною своєї незалежності. Саме виникнення козацтва допомогло консолідувати українців в боротьбі проти численних ворогів, які в ХУ-ХУІІ століттях неодноразово намагалися завоювати українські землі.

Фундаментом всього українського козацтва була Запорізька Січ. Це був політичний центр республіки. Гетьмани Запорізької Січі мали великі урядові повноваження. Вони захищали землі і народ від зовнішнього ворога, вели міжнародні переговори від імені народу, вирішували глобальні питання, що стосувалися загального розвитку держави.

У 1775 році Запорізька Січ була ліквідована рішенням імператриці Катерини II. Але, незважаючи на це, День українського козацтва сьогодні можуть святкувати справжні козаки, оскільки відродження козацтва стало невід’ємною частиною розвитку незалежної Україні після розпаду СРСР. У незалежній Україні свято офіційно існує з 1999 року (наказ Президента України від 7 серпня 1999 р.), але неофіційно святкується вже декілька століть.
На даній книжковій виставці представлена література про історію зародження козацтва, козацькі звичаї, обряди тощо.


Шевчук Валерій. Козацька держава / В. Шевчук. – К. : Абрис, 1995. – 392 с.


Книга відомого сучасного українського письменника та історика розповідає про становлення, розвиток та загибель Козацької української держави, створеної гетьманом Богданом Хмельницьким, яка проіснувала на нашій землі більше століття. Автор використовує великий літературний і документальний матеріал, досліджує процес становлення української самосвідомості.



 Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків / Д. І. Яворницький. У 3-х т. – Львів: Світ, 1990. –319 с.
Книга є найбільш повним історичним дослідженням, що охоплює період 1471-1734 рр.. На багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлюється життя запорізького козацтва.
Висвітлюються питання соціально-економічних історій, суспільного устрою, життя та побут запорозького козацтва, описані територія й кордони, природні умови Запорізької Січі. Для викладачів, студентів, істориків, етнографів, пропагандистів.
Голобуцький В. О. Запорізька Січ в останні часи свого існування: 1734–1775 рр./ В. О. Голобуцький. – Дніпропетровськ: Січ, 2004. 421 с.
Одному з найбільш захоплюючих періодів історії запорозького козацтва, так званої Нової Січі (1734–1775 рр.), присвячена книга відомого українського радянського історика проф. В. О. Голобуцького.
Використавши численні архівні матеріали та інші джерела, автор змалював яскраву картину життя та боротьби славнозвісних запорожців.


Антонович В.Б. Коротка історія Козаччини. / Передм. І.І. Глизя. - К.: Україна, 2004. - 304 с.: іл.
Спираючись на значний фактичний матеріал, автор доводить, що український народ завжди був демократичною, свободолюбивою спільнотою, що героїчне минуле козацтва - це і є справжня історія нашого краю.

Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні. - К.: Дніпро, 1991. - 238 с.
Книга про славетну історію Запорозької Січі - од витоків і до зруйнування її російським царатом. А також в книзі вміщено біографічні портрети гетьманів України.


Реєнт О. П. Усі гетьмани України / Реєнт О. П., Коляда І. А.; худож.-оформлювач А.С. Ленчик.— Харків: Фоліо, 2007.— 415 с.
Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави. Втіленню цієї ідеї в життя вони присвяти­ли все своє життя, поставивши за мету вибороти звільнення українського народу від панування чужинців. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах.

Чухліб Т.В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. / Т.В. Чухліб. - К.: Арістей, 2005.-640 с.
У книзі на основі багатого джерельного матеріалу із залученням досягнень вітчизняної та зарубіжної історичної науки розкривається міжнародно-політичний статус Української козацької держави у другій половині XVII - на початку XVIII ст. Через призму відносин гетьманських урядів з володарями Речі Посполитої, Московської держави, Османської імперії, Кримського ханства, Шведського королівства, Молдавського князівства та інших країн висвітлюються головні напрями тогочасної вітчизняної зовнішньої політики.

Чухліб Т. В. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663—1713) / Т.В. Чухліб. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2004.— 288 с.
У книзі подано яскраві, багатопланові портрети більш та менш знаних володарів гетьманської булави, які діяли на Правобережній Україні у 60-х роках XVII — на початку XVIII ст. Діяльність україн­ських гетьманів розкривається у контексті загальноєвропейської історії. Розрахована на широке коло читачів, студентів, викладачів, науковців, військовослужбовців, дипломатів, усіх, хто цікавиться істо­рією України взагалі та її міжнародних відносин зокрем

.Сергійчук В. І. Дмитро Вишневецький / В.І. Сергійчук.— К.: Україна, 2003.— 192 с.— (Українські державники): іл.
Книга про легендарного козака-героя Дмитра Вишневецького(Байду), засновника Запорозької Січі — суспільно-політичної та військово-адмініс­тративної організації українського козацтва.
Видання ілюстроване, розраховане на широке коло читачів.

Гуртовий Г. Волинь – край козацький : історико-краєзнавчі нариси / Г. Гуртовий. – 2-ге вид., допов. уточнене. – Луцьк : Надстир‘я, 2009. – 388 с.
Із книги відомого історика, краєзнавця Григорія Гуртового ви дізнаєтесь про Волинь – козацький край, про визначні історичні постаті; ознайомитесь зі славними традиціями нашого народу.

Метою  віртуальної книжкової виставки стало розширення знань читачів про запорізьких козаків, їх традиції, побут, звичаї, виховання шанобливого ставлення до запоріжців, спонукання до наслідування їх кращих рис характеру: добродушності, безкорисливості, товариськості, бажання прийти на допомогу.

Один день з життя Заболоттівської дитячої бібліотеки

   Цей день розпочався так, як починаються сотні інших моїх днів. Ранкова кава, хатні клопоти, дорога до бібліотеки, моє робоче місце. Тільки думки не такі як раніше, не такі як до війни. Саме так в нас називають АТО, де воюють наші тринадцять односельців. Кожен день розпочинається з думки: «Як ви там, мої дорогі? Чи живі, чи маєте чим вгамувати спрагу та голод, чи підтримують вас наші віра та молитви?» Сьогодні, мабуть, не має такої людини, яка б не переживала за долю України. Напевно у кожного з нас – син, брат, чоловік, родич чи просто знайомий – ТАМ. Там, де йде справжня війна, де стріляють і вбивають. Там, звідки щодня
линуть гіркі новини про загибель мирного населення і військовослужбовців. У такій ситуації дуже важко, але треба зібратися і надати реальну допомогу їм – нашим захисникам – у міру своїх
можливостей. Ми не маємо права сидіти, склавши руки!

   Небайдужі волонтери нашого селища організували акцію на підтримку військових, що беруть участь в АТО, зокрема, для наших воїнів – односельців, котрі перебувають на буремному Сході. До цієї благодійної і необхідної справи долучилися разом зі мною і діти - читачі нашої
бібліотеки. Дитяча бібліотека – одна велика дружня сімʼя і я, як не тільки керівник, а й турботлива «мама», організувала своїх підопічних взяти участь в благодійній акції по збору коштів та продуктів для воїнів АТО. Свою діяльність ми проводили під гаслом «Допоможи землякові». Акція розпочалася в бібліотеці з оформлення великого плакату із закликом долучатись всіх небайдужих до збору коштів.

   Роздрукували звернення про допомогу нашим воїнам, оформили заклики: «Купив? Поділись з солдатом!», «Нагодуй свою армію, якщо не хочеш годувати чужу!» та написали листи підтримки нашим захисникам, які перебувають на Сході. В своїх листах діти бажали швидкого повернення до рідних, бути сильними та мужніми, жити з надією в серці та вірою в душі.

    При спілкуванні юні волонтери сказали, що вони також хочуть внести в цю хорошу справу і свою посильну допомогу. Цікаву розповідь почули від Ані Акопджанян. «Мій тато, - розповідає Аня,- за національністю – вірменин. Втікаючи на початку дев’яностих від війни в Нагірному Карабаху, він разом з своєю сімє’ю приїхав в Україну і мав статус біженця. Поселились
вони в сусідньому селі, там і познайомився з мамою. За понад двадцять років тато не тільки отримав громадянство України, опанував українську мову а й полюбив Україну та став її справжнім патріотом. Наприклад, коли наші продавці на догоду білоруським покупцям (ми живемо на кордоні) починають розмовляти російською, він зауважує, що в Україні потрібно
розмовляти рідною мовою.» Від себе хочу додати, що ці слова сина вірменського народу повинні стати уроком для деяких наших українців. Потім юні волонтери з бейджиками , у вишиванках та з національною атрибутикою зайняли свої «стратегічні» місця в центрі селища, де стояли із скриньками для збору коштів.

    В свою чергу я ходила від однієї групи дітей до іншої, підбадьорюючи, піднімала їх «бойовий» дух, розносила воду та піцу, відповідала на питання, які виникали в людей, разом з дітьми закликала всіх небайдужих долучатись до акції. Свій патріотизм мої юні читачі показали не на
словах, а на ділі. Ці маленькі «воїни тилу» мужньо переносили неймовірну спеку, часом нерозуміння, байдужість деяких наших недалеких людей. В кінці дня юні «воїни тилу» зібрались та підрахували скільки і чого було зібрано.

    Це і упаковки води, крупи та макарони, печиво і, навіть, справжній «трофей» - військовий бінокль. За один день дітьми було зібрано понад три тисячі гривень, а це, майже, бронежилет та врятоване чиєсь життя.

    Коли я бачила в дітях таке співчуття, готовність допомогти, мене переповнювала гордість за моїх маленьких читачів, які долучились до великої справи. Такої стійкості, розуміння складної ситуації в нашій державі, прагнення допомогти солдатам та справжньої любові до своєї країни
цих дітей, можна повчитися багатьом дорослим. Бо без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. У нашому жорстокому світі так мало людей, які вміють пошкодувати, поспівчувати і надати реальну допомогу і підтримку тим, хто цього потребує.
   
багато-багато цікавого. Наразі наша благодійна акція продовжується. Ми обговорюємо нові ідеї, плануємо провести благодійний ярмарок, на якому читачі бібліотеки будуть продавати свої вироби з бісеру, вишивки, солодку випічку та багато іншого на користь учасників бойових дій на
сході. Наші діти, разом із дорослими, роблять неоціненний вклад у підтримку тих солдатів, хто гостро потребує допомоги і чиї проблеми не повинні залишитись без уваги. А краплини тепла дитячих сердець зігрівають душі українських воїнів, підтримають і захистять.

А мій робочий день, тим часом, добігає до кінця. Провівши один день у нашій бібліотеці та за її межами, ми мали гарну нагоду переконатися, що в нас по-справжньому вирує життя. А діти приходять у бібліотеку не лише для того, щоб обміняти чергову книгу. Тут вони знаходять для себе чимало цікавих та корисних занять. Відтак, їхнє дозвілля урізноманітнюється. Тут вони можуть розкрити свої таланти, поспілкуватися з друзями, зустрітися з цікавими людьми і ще

 Валентина Глущук завідувач дитячою бібліотекою
смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл.

Другий місяць осені починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН.

Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно відзначає цей день.

Цей день – не лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь.Повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній  людині. Щоб виховати цю рису, бібліотекарі розповіли  дітям  різні повчальні історії, казки, легенди та запропонували літературу на певну тематику, оформивши тематичну поличку  «Колись ми юними були, а зараз осінь наступає».