Літературний портрет-спомин "Знайомець із Країни сонячного дитинства"

Всеволод Зіновійович Нестайко - письменник, баззаперечний класик сучасної української дитячої літератури. В творчості В. Нестайка немає місця тузі, зневірі, журбі; натомість читачів приваблює гумор, самовідданість, оптимізм героїв, віра у здійснення мрій. Його книжками зачитуються мільйони дітей "від 2 до 102", і якби зібрати воєдино всю їхню до нього любов - вона осяяла б всю Україну...

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу.

За творами Всеволода Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди.

Година державності "Соборність душ-єднає Україну"

Це моя земля, це твоя земля
Неповторна і єдина.
Це моя земля, це твоя земля
Україна, Україна

День Соборності - це свято України відзначаємо щороку в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.
Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі України булирозрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини.
Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межаходнієї держави. Західноукраїнські землі входили до складу Австро-Угорщини, але, навідміну від східних земель, тут українці мали ряд політичних свобод і всебічно розвиваликультурне та громадсько-політичне життя. 9 жовтня 1918 р. на засіданні австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНРК.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р.на багатотисячній маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний ігромадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною.
Українська Національна Рада, яка 3 січня 1919 року одностайно прийняла ухвалу прозлуку Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Київські видання друкували численні статті, інформації, інтерв'ю, присвячені об'єднанню українських республік.
І ось настав день, за який українці боролись упродовж багатьох століть. Уранці 22 січнябіля святої Софії було велелюдно. Вхід з Володимирської вулиці прикрашала тріумфальнаарка з гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військовіпідрозділи.
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина,Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну Велику Україну...
Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогуоб'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної УкраїнськоїДержави на добро і щастя українського народу».
З того часу вже стали марними спроби наново поставити той штучний кордон. І в цьомувелика заслуга творців Акту Соборності 22 січня 1919 року.
Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднаннябільшості етнічних українських земель в єдину державу. Ось як описував ті події один із учасників: «Живий ланцюг справив на мене неповторневраження. Народ був у надзвичайному піднесенні, навкруги дзвеніли патріотичні пісні. Раз у раз лунали здравиці на честь українського народу. Над головами у височині витавдух свободи».
День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт Злуки, встановлено Днем Соборності України.

Творча майстерня "Дідух-родинний оберіг"

Відомий факт, що Петро Ι привніс традицію наряджати на Новий Рік ялинку. Після тривалого часу традиція наскільки вкоренилася в умах багатьох людей, що мало, хто згадує, як відзначали Різдво наші предки. Але і на сьогоднішній день багато родин не забули традицію плести святковий дідух на різдвяні свята.

Дідух – це останній зібраний сніп. Цей оберіг з колосків приносив в будинок святкову атмосферу, сімейний затишок і щастя. Звичай плести дідуха йде корінням ще в дохристиянські часи, в епоху неоліту. У ті далекі часи, близько п’яти тисяч років тому, наші предки створили дуже багату хліборобську цивілізацію. Тоді віра в безсмертя душі була дуже міцна, як і повагу до свого роду, душам померлих предків і всіх поколінь. Ялинка, нашими предками ніколи не визнавалася «священним» деревом. Тільки колосся злакових культур, вирощені своїми руками, наділялися магічною силою.

Славився сонячний і великий, прикрашений різнотрав’ям і стрічками сніп з вівса, ячменю, жита, пшениці, який обов’язково присутній в кожному будинку на Різдво. Сніп був втіленням бога Коляди і символізував дух предків, які на свято мали відвідати будинок родичів. Також існує і древньо-християнське пояснення дідуха – це символ святого Йосифа, благодійника святої родини.

Дідух в першу чергу символізує родоначальника роду – діда, як і всіх родичів, що жили з ним. На Святий вечір згадували про всіх родичів, аж до сьомого коліна. Від цього і відбувається традиція запрошувати на різдвяне свято всіх родичів, яких уже немає на цьому світі. А на ніч залишали узвар і кутю на столі.

Наші предки вірили в те, що душі померлих родичів мають зв’язок з родиною, охороняють мир в домі, допомагають по господарству. Ритуальний сніп виносили з будинку тільки перед Старим Новим роком, який відзначали чотирнадцятого січня. У деяких областях дідух спалювали на дорозі біля дому під танці та пісні. В інших областях згідно з традицією спалювали лише частину снопа, з колосків плели «кропило», яким освячували хату, а частину прив’язували на гілочки плодових дерев. Робили це, щоб на наступний рік був рясний урожай.З кожним роком все більша кількість людей відновлює традицію ставити дідух у себе вдома. Хтось замість ялинки ставить колоски в якості символу достатку і родючості. А багато хто, вивчаючи традиції нашого народу, роблять справжній дідух згідно традиції далеких предків.

Що треба знати про Дідух:
1. "Дідух" - із старослов'янської мови "дух предків".
2. Дідух - це родинний оберіг. Символ роду, врожаю, добробуту.
3. Напередодні Різдва Дідух заносять в хату. Важливо зазначити, що за традицією, лише господар має право вносити та ставити Дідух на покуті у хаті.
4. Дідух робили з першого зажинкового чи останнього обжинкового снопа. Традиційно він складається з 3-х ярусів, що символізують "майбутнє", "сьогодення" та "минуле". Крім колосків пшениці та жита, його можуть оздоблювати засушеними квітами, льоном, та плетенеми прикрасами з соломки.